Висвітлено історію вивчення українських храмів-ротонд X - першої половини XIV ст., наведено відомі приклади їх графічного відтворення. У контексті аналізу професійної логіки середньовічних будівничих виявлено складові архітектурного задуму частково втрачених або збережених на рівні фундаментів українських сердньовічних храмів та запропоновано методику їх планувальної та об'ємно-просторової реконструкції. Наведено класифікацію відомих ротонд за інформативністю матеріалів натурних досліджень та фіксацій та обгрунтованістю їх архітектурної інтрепретації. Показано особливості побудови плану українських храмів-ротонд другої половини X - першої половини XIV ст.

Освещена история изучения украинских храмов-ротонд X - первой половины XIV ст. и приведены известные примеры их графического отображения. В контексте анализа профессиональной логики средневековых зодчих определены составляющие архитектурного замысла частично утраченных или сохранившихся на уровне фундаметнов украинских средневековых храмов и предложена методика их планировочной и объемно-пространственной реконструкции. Приведена классификация иозвестных ротонд по информативности материалов натурных исследований и фиксаций и обоснованности их архитектурной интерпретации. Показаны особенности построения плана украинских храмов-ротонд второй половины X - первой половины XIV ст.

Проаналізовано нові матеріали натурних, історико-бібліографічних та історико-архівних досліджень, що дозволило розширити перелік українських храмів-ротонд. Відомі храми-ротонди систематизовано за принципом інформативності та достовірності матеріалів натурних досліджень, фіксацій та обгрунтованістю їх архітектурної інтерпретації. Визначено основні закономірності побудови планувальної та об'ємно-просторової структури архітектурної форми храмів-ротонд. Обгрунтовано прийняті рішення щодо їх планувальних та об'ємно-просторових реконструкцій. Проаналізовано ідейний зміст архітектурного образу храмів-ротонд. Визначено основні тенденції розвитку архітектурно-композиційних традицій храмового ротондального будівництва княжої доби.

Доведено участь майстрів з Великої Булгарії у спорудженні та оздобленні Георгіївського храму у Юр'єві-Польському.

Проаналізовано особливості архітектурної композиції львівської церкви Успіння Пресвятої Богородиці (1591 - 1692). Вивчено можливість зміни проектного рішення у процесі будівництва, вказано на ймовірний прототип первинного проектного задуму - первісна церква св. Юра у Львові.

Вивчено варіанти застосування поняття "канон" в сучасній мистецькій та архітектурознавчій літературі. Аналіз літератури за темою доводить, що цей термін вживається переважно не коректно. Запропоновано розгорнуте трактування канону, яке базується на аналізі біблійних текстів та архітектурної практики України княжої доби.

Запропоновано й обгрунтовано застосування до архітектурознавчого дослідження історично замкненої епохи герменевтичної методології, в основу якої покладено центонно-парафразний принцип аналізу неречових (зображальних, писемних, усних, лінгвістичних) джерел. Процеси становлення та розвитку архітектури Русі розглядаються у дослідженні на підставі вивчення фактів, сюжетів, образів і смислів неречових джерел Х - ХІV ст. та у тісному зв'язку із загальнокультурним контекстом епохи, політичними, економічними, етнічними процесами та впливом зовнішніх чинників. На конкретних прикладах, у хронологічному викладі продемонстровано дієвість обраної методики та запропоновано нові важливі історично-архітектурні інтерпретацій архітектурних явищ періоду Русі. Спираючись на аналіз писемних свідчень про будівничих Русі, віднотовуючи імена будівничих, зафіксовані у вигляді написів на поверхні стін будівель, конструкціях та виробах і вивчаючи інскрипції поховань архітекторів. Сформовано максимально повний перелік відомостей про давньоруських будівничих у їх зв'язку з конкретними регіонами та творами. Визначено закономірності формування архітектури Русі та окреслено перспективи її вивчення.

Герб Львова було знайдено під час археологічних досліджень території костелу Св. Духа у 1987 р. Герб міста вирізьблено з каменю у XVII ст. у стилі Ренесансу. Відомо, що його виконано для Єзуїтської хвіртки і припускають, що він був розміщений над входом. На гербі зображено браму з левом, яка обрамлена лавровим вінком зі стрічкою, та латинський надпис. Проведено стилістичний аналіз пам'ятки, досліджено різьбу поліхромію та історію пам'ятки.

Проаналізовано реалістичне зображення елементів інтер'єру храму в іконі Покрову Пресвятої Богородиці зламу XV - XVI ст. із колекції Рівненського краєзнавчого музею, що походить зі Святотроїцької церкви в с. Річиці Зарічненського району Рівненської області. Порівняльною характеристикою архітектурних елементів доведено, що архітектурним прототипом цього зображення слугував Собор святої Софії в Константинополі.

Звернено увагу на самобутній планувальний тип тридільних українських дерев'яних церков. Особливість храмів цього типу проявляється у тому, що західний і східний компартименти, приєднані до центрального зрубу, мають у плані гранчасту форму. Церкви такого планувального типу можна назвати двоапсидними. Зазвичай вважають, що багатогранні зруби з'являються внаслідок впливу бароко. Проте двоапсидний тип репрезентують найстарші дерев'яні храми. Доведено, що появу цих храмів слід пов'язати зі взоруванням на собор святої Софії у Константинополі - один із найшанованіших християнських храмів східної традиції.

Зроблено огляд професійної, наукової, педагогічної діяльності, особистісних характеристик доктора архітектури, професора, почесного професора Національного університету "Львівська політехніка" А. М. Рудницького. Зазначено, що А. Рудницький - автор понад 200 друкованих наукових праць, серед яких - видання "Архітектурна композиція в містобудівництві", "Транспорт в плануванні міст", "Управління міським середовищем"; "Розвиток містобудування на території західних областей України" тощо.

Розглянуто різні аспекти історії західноукраїнських земель XI - XIV ст. Зіставлено та проаналізовано відомості про перших князів з-поміж Ростиславовичів та їх активність у Галицькій землі. Підсумовано розгортання контактів Галицько-Волинської держави з папським Римом за часів Романовичів. Проаналізовано комплекс джерельних переказів про коронацію та функціонування королівського титулу князя Данила Романовича (1201 - 1264) і їх трактування у дотеперішній історіографії. Запропоновано обґрунтування іменування укладеного у Володимирі перед кінцем XIII ст. зведення найдавнішого київського та західноукраїнського літописання XIII ст. Володимирським літописом.

Висвітлено результати наукових досліджень українських фахівців з проблем збереження і регенерації історичного міського середовища. Тема регенерації і відтворення втрачених історичних містобудівних комплексів постійно була актуальною в Україні ще від часу завершення Другої світової війни, коли руйнувань зазнали центральні частини багатьох українських міст і громадськість активно просувала ідеї про необхідність відтворення втраченого архітектурного середовища у Жовкві, Бережанах, Тернополі, Бучачі, Кременці, Кам'янці-Подільському та інших містах. Увагу приділено регенерації та ревіталізації просторово-функціональних комплексів середмість в історичних містах України. Зазначено, що сьогодні тема знову стала актуальною у зв'язку із навалою нової фашистської орди вже зі сходу, коли знову руйнуються будівлі у центрах міст, а десятки міст Сходу України взагалі стираються з лиця землі. Висвітлено історико-архітектурний опорний план та оцінено історичну містобудівну структуру міста, як основу для науково-проектних робіт з регенерації його заповідної території.

Висвітлено проблемні питання реалізації комплексних наукових досліджень при реставрації пам’яток архітектури. Консерваційні та реставраційні роботи на пам’ятках архітектури засновано на передпроектних дослідженнях, завданням яких є поглиблене вивчення пам’яток і отримання повної інформації про їх технічний стан, конструкції і матеріали, їх ціннісні характеристики, автентичні та додані субстанції та інші складові. Визначено, що розроблення проекту реставрації пам’ятки завжди є дуже складним завданням, в якому архітектор мусить працювати і як дослідник і як творець. Акцентовано, що проводячи дослідження, реставратор повинен "зрозуміти" суть пам’ятки, а це часто вимагає від архітектора великої інтелектуальної праці скерованої не лише на пам’ятку, але й на ширші горизонти - виявлення історико-містобудівної специфіки дільниці, реконструкції всіх етапів розвитку пам’ятки та її оточення, вивчення історії міста загалом та ін. Виокремлено аспекти інвентаризації та обліку монументальних пам'яток історичних цвинтарів Галичини. Розкрито проблемні питання проведення як стандартних, усталених методів комплексних досліджень пам’яткових об’єктів, так і проаналізовано ситуації, коли існує потреба в ширшому погляді на обєкт та в новітніх методах його ідентифікації й оцінки.